?

Log in

No account? Create an account
[reposted post]Спадщина. Ізяслав. Старозаславський замок.
m_a_d_m_a_x
(перепостил apdance1)
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...



Старозаславський замок — єдина частково збережена будівля замкового комплексу 15 століття, розташована на останці у старій частині міста Ізяслава на Волині при впадінні річки Сошені до річки Горині. Спорудження в XV столітті Старозаславського замку пов'язують з ім'ям князя Василя Федоровича Красного (*?—† після 1461).
На існування замку в означений час вказує й та обставина, що заславські замкові книги велися від 1512 року. Книги за 1572–1575 рр. досі є цінним джерелом з історії Заславської волості, до якої, крім міста Заслава, в другій половині XVI ст. входило ще 70 містечок і сіл.
Далі ще єСвернуть )

Доктор Комаровский. "ГОРДОН" (2019)
бабочка
apdance1

Окуджава в Польше. Bułat Okudzawa - A Jednak żal.
бабочка
apdance1

[reposted post]О художественном фильме "Волынь" – мнение старого кресовянина и не только
Stary Kresowiak
stary_kresowiak
(перепостил apdance1)

          Этот фильм, являющийся пока что самым известным в польской кинематографии нового столетия, вышел на экраны два с половиной года назад, осенью 2016. Я тогда поделился свежими впечатлениями на русской интернет-странице "КиноПоиск", запись стала об этом фильме первой, потом появилось ещё несколько. Год спустя в поезде Москва-Варшава одна из прочитавших, оказавшаяся моей попутчицей и слово-за-слово выяснившая, что написал это я, имела со мной интересный обмен мнениями. Прошло ещё полтора года, и на днях тема вернулась с одним из моих друзей в "Живом журнале". В связи с этим та моя запись появляется и здесь. Мне фильм исключительно понравился в художественном и этическом плане. При этом считаю правильным поместить из того же источника другую запись, озаглавленную "В оценке патриота Украины", тем более, что её автор Один-такий-з-Сiчi, во всяком случае носитель идентичного интернет-имени, был в своё время моим собеседником на форуме "Виленского курьера".
          В любых очень непростых темах важно суметь исходить из равного уважения к себе и всем возможным участвующим сторонам. ДальшеСвернуть )

[reposted post]Имя доброе твое
dem_2011
(перепостил apdance1)

Серго Бенгельсдорф

...Она ушла в первый день нового 2006 года. Ушла через три недели после Ихила Шрайбмана, известного в послевоенной Бессарабии еврейского писателя. Одновременная потеря двух крупных мастеров еврейской культуры — писателя и композитора — была невосполнимой утратой не только для евреев маленькой Молдовы. А ведь накануне празднования Нового года она пригласила близких друзей в свой гостеприимный дом, где как замечательная хозяйка, знающая все секреты еврейской кухни, потчевала вкуснейшей фаршированной рыбой, фирменным салатом под названием "Злата Ткач", ку гелем и рубленой печенью.

Мы поднимали тосты за Новый год, за новые творческие успехи и наше содружество, которое продолжалось свыше пятнадцати лет. Но, как говорится, человек предполагает, а Бог располагает. Она приняла легкую смерть, не дожив нескольких месяцев до 78 лет.

«Доброе имя любого человека определяется по мудрой поговорке тремя заслугами: нужно посадить дерево, выстроить дом и дать жизнь ребенку. Ценность того, что приносит на нашу землю человек творческой судьбы, измеряется точно так же — тем, что создает он в искусстве и кого приведет себе на смену. В этом плане имя Златы Ткач вписано в книгу музыкальной культуры Молдовы поистине золотыми буквами. Ее дом и сад, взращенный ею — это ее творчество для детей и взрослых, охватывающее самые разные жанры музыки. Да и новое поколение музыкантов-профессионалов в Молдове и просто любителей музыки во многом сегодня сформировано из ее воспитанников — учеников и слушателей», — так написала профессор Галина Кочарова во вступительной статье к сборнику камерных вокальных произведений Златы Ткач в 1996 году. Каждое слово — истина.

Читать дальше...Свернуть )

[reposted post]Люди нашого берега
v1snyk
(перепостил apdance1)
Беручи початок у Карпатах, Дністер досить швидко стає повноводною і вагомою річкою, виступаючи заодно в ролі кордону, спочатку міжобласного, а далі – державного, між Молдовою та Україною. Нарешті від Вінниччини він різко пірнає на південь, полишаючи нашу територію. Тоді на правому його березі Молдова, а на лівому… також Молдова, але такою себе зовсім не вважає.

Унаслідок далекого вже конфлікту 1992 року ця смужка землі з менш ніж півмільйона населення проголосила себе незалежною державою. З тих пір минуло майже три десятиліття, Придністров’я так ніхто і не визнав, але вони вперто живуть у своїй власній реальності, яку зі сторони називають то заповідником СРСР, то 90-х років.

На відміну від більшості невизнаних територій, за відвідини яких будуть проблеми з країнами, до яких вони відносяться, Молдові, здається, просто байдуже. Тож по суті ніхто не заважає побачити цю дивну сіру зону зсередини.

Читати і дивитись даліСвернуть )

[reposted post]Місто з клеймом війни, ч. 2
v1snyk
(перепостил apdance1)
Заключна замітка моєї придністровської вилазки, присвячена місту Бендери.

БендериСвернуть )

[reposted post]Місто з клеймом війни, ч. 1
v1snyk
(перепостил apdance1)
На сході історичної Бессарабії на березі Дністра лежить давнє (відоме з 1408 р.) місто Бендери. На його долю випала велика кількість війн та конфліктів, останній із яких мав місце усього 27 років тому. Саме з провокації в Бендерах почалась повноцінна війна між Молдовою і самопроголошеним Придністров’ям, саме тут проходили основні вуличні бої, відповідно з найбільшою кількістю руйнувань та жертв.

А ще тут знаходиться одна з найкраще збережених фортець у регіоні, яка й була для мене основним мотиватором для входження в сіру зону. Причому усього кілька років тому її побачити не могли навіть мешканці самого міста. Але про все по порядку.

БендериСвернуть )

[reposted post](ча)Рівне, частина 1. Центр
v1snyk
(перепостил apdance1)
У всяких хіт-парадах туристичної привабливості українських обласних центрів Рівне традиційно плететься десь позаду. Місто було сильно зруйноване у Другу Світову, після якої перестав існувати замок-палац Любомирських та цілісний історичний центр як такий.

У мене на знайомство з Рівним був короткий зимовий день і ще буквально годинка ввечері напередодні. Тим не менш у місті, де «нема чого дивитись», нафоткав стільки, що заледве влізло в дві замітки.

Читати і дивитись даліСвернуть )

[reposted post](ча)Рівне, частина 2. Кант, транспорт і дещо для себе
v1snyk wrote in ua_travels
(перепостил apdance1)
Першу частину про Рівне я завершив на підході до будинку органної музики, історично костьолу святого Антонія. З нього і почнемо другу.

Від початку костьол мав витончені неоготичні шпилі, але позбувся їх за СРСР, коли втратив релігійний статус. Зате тепер виглядає якось ніби по-британськи:

Читати і дивитись даліСвернуть )